Перша допомога у школі: базові правила, які варто знати кожному

Перша допомога у школі починається не з аптечки чи пошуку медичного працівника, а з правильної оцінки ситуації: чи безпечне місце події, чи реагує дитина, чи дихає вона та чи немає масивної кровотечі, пише редакція ЗОШ.

У перші хвилини вчитель, працівник школи або старший учень має припинити дію небезпечного чинника, покликати конкретну людину на допомогу, організувати виклик екстреної медичної допомоги за номером 103 або 112 і не залишати постраждалого самого. Особливо швидкої реакції потребують втрата свідомості, порушення дихання, удушення, сильна кровотеча, судоми, тяжка алергічна реакція, значний опік і травма голови.

До прибуття медиків потрібно виконувати лише ті дії, які відповідають стану дитини та рівню підготовки рятувальника, не давати ліків навмання і не переміщати учня без нагальної потреби. Саме послідовність, а не метушня, визначає ефективність допомоги.

У школі невідкладна ситуація може виникнути на уроці фізкультури, перерві, у їдальні, майстерні, лабораторії, спортивному залі, укритті або під час екскурсії. Причиною можуть стати падіння, зіткнення, поріз, опік, алергія, загострення хронічного захворювання чи раптове порушення дихання.

Працівники закладу повинні заздалегідь знати, де розташовані аптечки, хто викликає швидку, хто зустрічає бригаду, як повідомляють батьків і хто контролює інших дітей. Окремої уваги потребує безпечне пересування учнів територією школи та дорогою до неї, тому правила першої допомоги доцільно поєднувати з матеріалами про те, як організувати Тиждень безпеки дорожнього руху в школі.

Підготовлений колектив не замінює медиків, але здатний не втратити критично важливі хвилини до їхнього прибуття.

З чого починається допомога постраждалому учню

Першим кроком завжди є перевірка безпеки. Не можна підбігати до дитини, якщо поруч є оголений електричний провід, уламки скла, вогонь, дим, небезпечна хімічна речовина, нестійка конструкція або активний дорожній рух.

Спочатку потрібно усунути загрозу, знеструмити обладнання, перекрити доступ інших учнів або викликати відповідні служби. Лише після цього можна наближатися до постраждалого, оцінювати свідомість і дихання.

Офіційні алгоритми Міністерства охорони здоров’я також починаються з перевірки відсутності небезпеки на місці події.

Далі дорослий має чітко звернутися до дитини, назвати її на ім’я, якщо воно відоме, обережно торкнутися плеча та перевірити реакцію. Якщо учень відповідає, потрібно з’ясувати, що сталося, де болить, чи вдарявся він головою, чи має алергію або хронічне захворювання. Якщо відповіді немає, слід покликати конкретну людину: наприклад, «Олено, телефонуйте 103 і повертайтеся до мене».

Така команда ефективніша, ніж загальне прохання до натовпу, бо кожен свідок розуміє свою відповідальність.

«Власна безпека — пріоритет» (Міністерство охорони здоров’я України).

Базова послідовність дій у школі має виглядати так:

1. Переконатися, що рятувальнику, дитині та іншим учням нічого не загрожує.
2. Перевірити свідомість, звернувшись до постраждалого та обережно торкнувшись його плеча.
3. Покликати конкретного дорослого або старшого учня на допомогу.
4. Перевірити наявність нормального дихання.
5. Організувати виклик 103 або 112.
6. Усунути масивну зовнішню кровотечу, якщо вона є.
7. Надати допомогу відповідно до стану дитини.
8. Постійно контролювати свідомість і дихання до прибуття медиків.
9. Повідомити адміністрацію школи та батьків або законних представників.
10. Зафіксувати обставини події відповідно до внутрішнього порядку закладу.

Під час розмови з диспетчером потрібно спокійно назвати адресу школи, номер або назву закладу, точне місце всередині будівлі, вік дитини, характер події та її поточний стан. Важливо повідомити, чи дитина при свідомості, чи дихає, чи є кровотеча, судоми, опік або підозра на травму хребта. Телефон не слід вимикати першим: диспетчер може поставити додаткові запитання та надати покрокові інструкції.

Іншу людину варто відправити до входу, щоб вона зустріла бригаду і провела медиків найкоротшим шляхом. Учителі та учні, які не беруть участі в допомозі, повинні звільнити простір і не знімати подію на телефони.

Коли потрібно негайно телефонувати 103 або 112

Виклик екстреної медичної допомоги не варто відкладати, якщо стан дитини може загрожувати життю або швидко погіршуватися.

До таких випадків належать відсутність свідомості, ненормальне чи відсутнє дихання, масивна кровотеча, тяжке удушення, тривалі судоми, сильний біль у грудях, ознаки анафілаксії, значний опік, отруєння, падіння з висоти або серйозна травма голови. Допомога медичного працівника школи є важливою, однак вона не повинна затримувати виклик бригади.

Якщо один дорослий оцінює стан постраждалого, інший уже має телефонувати до екстреної служби. Офіційні порядки МОЗ передбачають виклик медиків і подальше виконання вказівок диспетчера.

Ситуація	Небезпечні ознаки	Перша дія
Втрата свідомості	Дитина не відповідає на звернення	Перевірити дихання, викликати 103 або 112
Порушення дихання	Задишка, синюшність, неможливість говорити	Негайно викликати медиків, забезпечити доступ повітря
Масивна кровотеча	Кров швидко витікає або просочує одяг	Прямий тиск на рану, виклик екстреної допомоги
Тяжка алергія	Набряк губ чи язика, хрипи, утруднене дихання	Виклик 103, допомога з призначеним автоін’єктором
Судоми	Тривають понад п’ять хвилин або повторюються	Захистити голову, викликати медиків
Травма голови	Втрата свідомості, блювання, сплутаність	Не переміщати без потреби, викликати 103
Значний опік	Велика площа, обличчя, шия, дихальні шляхи	Припинити дію тепла, охолоджувати, викликати 103
Отруєння	Порушення свідомості, блювання, судоми	Не викликати блювання, телефонувати 103

Навіть якщо після падіння або удару дитина говорить, що почувається нормально, дорослий має продовжувати спостереження. Деякі небезпечні симптоми з’являються не одразу, особливо після травми голови. Насторожити повинні сонливість, повторне блювання, дезорієнтація, різний розмір зіниць, порушення рівноваги, сильний головний біль або погіршення зору.

У таких ситуаціях не можна дозволяти учню самостійно йти додому. До прибуття батьків чи медиків він повинен залишатися під наглядом дорослого.

Втрата свідомості та відсутність нормального дихання

Якщо дитина не реагує, потрібно відкрити дихальні шляхи та перевірити, чи дихає вона нормально. Оцінювання не повинно тривати довго: важливо побачити рухи грудної клітки, почути дихання і відчути потік повітря. Поодинокі судомні вдихи, хрипи або рідкісне «хапання» повітря не є нормальним диханням. Якщо дихання відсутнє або викликає сумнів, необхідно негайно почати серцево-легеневу реанімацію та виконувати команди диспетчера 103.

Паралельно інша людина має принести автоматичний зовнішній дефібрилятор, якщо такий прилад є в школі або сусідній установі.

Якщо дитина дихає

Непритомну дитину, яка нормально дихає і не має ознак тяжкої травми хребта, зазвичай переводять у стабільне бокове положення. Воно допомагає підтримувати прохідність дихальних шляхів і зменшує ризик потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи.

Після повороту необхідно контролювати дихання безперервно, а не вважати ситуацію завершеною. Дитину потрібно захистити від переохолодження, послабити тісний одяг біля шиї та забезпечити вільний доступ повітря. Не можна давати воду, їжу або таблетки людині зі зміненою свідомістю.

Якщо втрата свідомості сталася після падіння зі сходів, удару спортивним обладнанням або дорожньої пригоди, слід припускати травму шиї чи хребта. У такому разі безпечніше не рухати постраждалого, якщо на місці немає пожежі, задимлення чи іншої прямої загрози. Голову можна обережно підтримувати в тому положенні, у якому вона перебуває, не намагаючись насильно вирівняти шию.

У чинному порядку МОЗ падіння з висоти, сильний удар і дорожньо-транспортна пригода визначені серед обставин, за яких потрібно підозрювати пошкодження хребта.

Якщо нормального дихання немає

Серцево-легеневу реанімацію потрібно починати без зволікання.

Людина, яка пройшла практичне навчання, має виконувати натискання на грудну клітку та штучні вдихи за дитячим алгоритмом. Якщо рятувальник не навчений або не готовий робити вдихи, необхідно проводити безперервні натискання відповідно до вказівок диспетчера. Грудна клітка повинна після кожного натискання повністю розправлятися, а паузи мають бути мінімальними.

Реанімацію продовжують до появи явних ознак життя, прибуття медиків, фізичного виснаження рятувальника або виникнення небезпеки.

Автоматичний зовнішній дефібрилятор може використовуватися немедичними працівниками, оскільки прилад сам аналізує ритм і дає голосові команди. Після його ввімкнення потрібно оголити та за можливості висушити грудну клітку, приклеїти електроди за схемою і не торкатися дитини під час аналізу. Якщо пристрій рекомендує розряд, усі присутні повинні відійти від постраждалого. Одразу після розряду або команди про його непотрібність відновлюють реанімацію.

Навчання роботі з дефібрилятором має бути частиною практичної підготовки працівників школи, а не лише пунктом письмової інструкції.

Як зупинити кровотечу та обробити невелику рану

Під час допомоги при кровотечі потрібно використовувати одноразові рукавички, якщо вони доступні. Основний метод зупинки більшості зовнішніх кровотеч — сильний прямий тиск на рану стерильною серветкою, бинтом або чистою тканиною.

Якщо матеріал просочується кров’ю, його не знімають, а додають зверху нові шари, зберігаючи тиск. У рану не можна заливати спиртові розчини, засипати порошки або вкладати вату. Сторонній предмет, який глибоко застряг у тканинах, також не витягують, оскільки це може посилити крововтрату.

Ознаками небезпечної кровотечі є швидке накопичення крові, безперервний струмінь, просочування одягу за короткий час, блідість, слабкість, сплутаність свідомості та холодний піт.

У такій ситуації одна людина повинна безперервно притискати рану, а інша — викликати медиків. Якщо кровотеча з кінцівки не зупиняється прямим тиском і загрожує життю, підготовлена особа може застосувати сертифікований турнікет. Час його накладання необхідно зафіксувати та передати бригаді.

Саморобні тонкі шнури, дріт або ремінці можуть серйозно пошкодити тканини, тому їх не варто використовувати замість належного засобу.

При невеликому порізі алгоритм простіший:

• вимити або обробити руки та надягнути рукавички;
• промити поверхневе забруднення чистою проточною водою;
• прикласти стерильну серветку;
• зупинити кровотечу прямим тиском;
• закрити рану пластиром або стерильною пов’язкою;
• перевірити, чи не надто туга пов’язка;
• повідомити батьків, якщо рана глибока, забруднена або потребує огляду лікаря.

Після контакту з кров’ю поверхні необхідно очистити відповідно до санітарних правил, а використані матеріали безпечно утилізувати.

Працівник, який допомагав без рукавичок і мав пошкодження шкіри, має повідомити адміністрацію та звернутися по медичну консультацію. Шкільні інструкції повинні визначати місце зберігання засобів індивідуального захисту та порядок поповнення запасів.

Аптечка, до якої неможливо швидко дістатися або в якій закінчилися рукавички й серветки, не виконує своєї функції. Її вміст потрібно перевіряти за графіком і після кожного використання.

Опіки, переломи та травми голови

При термічному опіку потрібно якомога швидше припинити дію високої температури та охолоджувати пошкоджену ділянку прохолодною проточною водою.

Одяг або прикраси поблизу опіку знімають лише тоді, коли вони не прилипли до шкіри. Лід, олію, жирний крем, зубну пасту, спирт чи інші домашні засоби наносити не можна. Пухирі не проколюють, а опік після охолодження прикривають стерильною неприлипаючою пов’язкою.

Значні опіки, ураження обличчя, шиї, дихальних шляхів, кистей, суглобів або статевих органів потребують термінового медичного огляду.

При хімічному ураженні важливо не торкатися речовини голими руками. Сухий порошок спочатку обережно струшують або змітають, не втираючи його у шкіру, а потім уражену ділянку тривало промивають водою, якщо інше не зазначено в інструкції до конкретної речовини. Забруднений одяг слід зняти так, щоб не перенести хімікат на інші частини тіла.

У лабораторіях має бути доступна інформація про речовини, які використовуються, та засоби промивання очей. Учитель повинен повідомити диспетчеру точну назву препарату, якщо її вдалося встановити.

При підозрі на перелом не потрібно намагатися «вправити» кістку, силою випрямляти кінцівку або перевіряти, наскільки далеко дитина може нею рухати. Постраждалого залишають у максимально зручному положенні, ушкоджену частину підтримують, а за наявності рани накривають її стерильним матеріалом. Холодний пакет можна прикласти через тканину, не допускаючи прямого контакту льоду зі шкірою.

Якщо кінцівка деформована, втратила чутливість, стала холодною або синюшною, потрібен терміновий виклик екстреної допомоги. Після падіння важливо також оцінити можливість травми голови та шиї.

Стан	Що робити	Чого не робити
Термічний опік	Припинити нагрівання, охолоджувати водою, накрити пов’язкою	Не мазати жиром, не прикладати лід
Хімічний опік	Захистити руки, прибрати речовину, промивати водою	Не розтирати шкіру, не змішувати реагенти
Підозра на перелом	Забезпечити спокій, підтримати кінцівку	Не вправляти та не випрямляти силою
Травма голови	Спостерігати за свідомістю, викликати медиків за небезпечних ознак	Не відпускати дитину саму
Травма хребта	Обмежити рухи, підтримувати голову	Не садити та не піднімати без потреби

Найнебезпечніша помилка після серйозного падіння — оцінювати стан лише за зовнішнім виглядом дитини.

Відсутність відкритої рани не виключає струсу мозку, внутрішньої кровотечі чи пошкодження хребта. Після удару головою учень має залишатися під наглядом, а інформацію про механізм травми потрібно точно передати батькам і медикам. Особливо важливо зафіксувати, чи була втрата свідомості, блювання, судоми або провал у пам’яті. Не слід дозволяти дитині одразу повертатися до спортивного навантаження.

Удушення, судоми та тяжка алергічна реакція

Під час перерви або обіду особливу небезпеку становить потрапляння їжі чи дрібного предмета в дихальні шляхи. Якщо дитина може голосно кашляти, говорити та дихати, її потрібно заохочувати до кашлю і уважно спостерігати. Не слід бити по спині людину, яка ефективно кашляє, або намагатися пальцями дістати предмет, якого не видно.

Якщо кашель стає беззвучним, дитина не може говорити, синіє або хапається за шию, це ознаки тяжкого удушення. Потрібно негайно покликати допомогу, викликати 103 і застосувати прийоми звільнення дихальних шляхів відповідно до віку та пройденого навчання.

Якщо постраждалий втрачає свідомість, його обережно опускають на тверду поверхню та починають серцево-легеневу реанімацію.

Перед вдихами можна оглядати рот і прибирати лише той предмет, який добре видно та легко дістати. Сліпе «прочищення» пальцями здатне проштовхнути стороннє тіло глибше. Навіть після успішного видалення предмета дитині може знадобитися медичний огляд через можливі ушкодження дихальних шляхів. У шкільній їдальні варто окремо контролювати ризики для молодших дітей і не дозволяти активні ігри під час жування.

Під час судом головне завдання — захистити дитину від додаткових травм. Потрібно прибрати тверді та гострі предмети, підкласти під голову щось м’яке, послабити тісний одяг і зафіксувати час початку нападу.

У рот не вставляють ложку, ручку, пальці або тканину, а тіло не утримують силою. Після завершення судом перевіряють дихання та, якщо воно нормальне, переводять дитину в стабільне бокове положення. Медиків викликають, якщо напад стався вперше, триває понад п’ять хвилин, повторюється, супроводжується травмою чи порушенням дихання.

Ознаки анафілаксії можуть розвиватися швидко після контакту з їжею, ліками, укусом комахи або іншим алергеном.

Насторожити мають набряк губ і язика, осиплість голосу, свистяче дихання, утруднене ковтання, поширена кропив’янка, слабкість або різке падіння свідомості. Потрібно негайно телефонувати 103, а дитині з призначеним лікарем автоін’єктором адреналіну допомогти використати його відповідно до індивідуального плану. Після введення препарату виклик не скасовують, навіть якщо стан покращився.

Школа повинна заздалегідь знати, які учні мають високий ризик анафілаксії та де зберігаються їхні засоби невідкладної допомоги.

Що має бути у шкільній аптечці

Шкільна аптечка повинна відповідати реальним ризикам, а не бути коробкою з простроченими препаратами. Її потрібно розміщувати у відомому працівникам місці, але так, щоб молодші діти не мали неконтрольованого доступу.

Окремі комплекти доцільно мати в медичному кабінеті, спортивному залі, майстернях, лабораторіях, укритті та під час виїзних заходів. На упаковках мають бути чітко видимі назви й терміни придатності. Міністерство охорони здоров’я серед базових засобів для аптечки називає стерильні бинти, пластирі, рукавички, ножиці, неспиртові серветки, термометр та антисептичний засіб.

Практичний мінімум для надання першої допомоги:

• одноразові нітрилові рукавички різних розмірів;
• захисна маска або екран для штучного дихання;
• стерильні марлеві серветки;
• бинти різної ширини;
• еластичні бинти;
• пластир у рулоні та бактерицидні пластирі;
• засоби для зупинки масивної кровотечі;
• атравматичні ножиці;
• трикутна косинка;
• неприлипаючі пов’язки для опіків;
• фізіологічний розчин або засіб для промивання;
• холодові пакети;
• термоковдра;
• електронний термометр;
• пакети для утилізації забруднених матеріалів;
• картка з екстреними номерами та адресою закладу.

Лікарські препарати в шкільній аптечці потребують окремого регламенту. Працівник не повинен давати дитині таблетку лише тому, що «так зазвичай допомагає» або батьки усно згадували про неї раніше.

Для учнів із діабетом, астмою, епілепсією чи тяжкою алергією школа має погодити з батьками та медичними працівниками письмовий індивідуальний план дій. У ньому зазначають симптоми, контакти, місце зберігання призначених засобів і порядок їх використання. Персональні препарати повинні бути підписані, доступні уповноваженим особам і регулярно перевірятися.

Відповідальна особа має вести журнал перевірки аптечок. Щонайменше потрібно контролювати комплектність, цілісність упаковок, терміни придатності та умови зберігання.

Після використання навіть кількох серветок або рукавичок запас слід поповнювати одразу. Корисно також проводити навчальні сценарії, під час яких працівники фізично знаходять аптечку, надягають рукавички й дістають необхідне оснащення.

Теоретичне знання про наявність комплекту не гарантує, що людина швидко зорієнтується під час реальної події.

Яких помилок не можна допускати

Одна з найпоширеніших помилок — давати непритомній дитині воду, солодкий напій або ліки.

Через порушене ковтання рідина може потрапити в дихальні шляхи. Також небезпечно піднімати постраждалого після падіння, садити його на стілець або змушувати ходити, щоб «перевірити ноги». При носовій кровотечі голову не закидають назад, оскільки кров може стікати в горло. При судомах не розтискають щелепи та не намагаються зупинити рухи тіла.

Інші типові помилки включають:

• залишення постраждалого без нагляду;
• затримку виклику медиків через пошук батьків;
• використання прострочених або невідомих препаратів;
• нанесення мазей і жирів на свіжий опік;
• виймання сторонніх предметів із глибокої рани;
• переміщення дитини з можливою травмою хребта;
• накладання надто тонкого саморобного джгута;
• фотографування та поширення матеріалів із місця події;
• створення натовпу навколо постраждалого;
• приховування від медиків важливих деталей події.

Не менш важливо правильно організувати комунікацію після інциденту.

Батькам потрібно повідомляти перевірені факти: де й коли сталася подія, які симптоми спостерігалися, яку допомогу надали та куди госпіталізували дитину. Не варто робити припущення про діагноз або перекладати провину до завершення перевірки. Інформація про здоров’я учня є конфіденційною, тому її не можна обговорювати в загальних чатах або публікувати в соціальних мережах.

Загальні принципи цифрової приватності варто закріплювати разом із правилами, як убезпечити дитину, яка хоче вести власний блог.

Як школі підготуватися до невідкладної ситуації

Ефективна система першої допомоги складається не лише з інструкції на стіні. Керівництво закладу має визначити відповідальних осіб на кожній зміні, забезпечити доступні аптечки, актуальні контакти батьків і зрозумілий маршрут для бригади швидкої допомоги.

Працівники повинні знати точну адресу школи, назви корпусів, номери входів і спосіб швидкого відкриття воріт. Укриття, спортивні майданчики та віддалені приміщення також мають бути включені до плану реагування.

Навчальні тривоги потрібно проводити так, щоб перевіряти не лише евакуацію, а й розподіл ролей під час травми або раптової втрати свідомості.

Корисний план підготовки включає такі кроки:

1. Провести аудит ризиків у класах, коридорах, майстернях, їдальні, спортзалі та на подвір’ї.
2. Позначити місця розташування аптечок і дефібрилятора, якщо він є.
3. Призначити відповідальних за перевірку комплектності.
4. Навчити працівників базовій серцево-легеневій реанімації.
5. Відпрацювати виклик 103 із точною передачею адреси та стану постраждалого.
6. Створити індивідуальні плани для дітей із тяжкими хронічними станами.
7. Оновити контакти батьків і законних представників.
8. Визначити працівника, який зустрічатиме медиків.
9. Підготувати форму фіксації обставин події.
10. Повторювати практичні тренування протягом навчального року.

Навички потрібно оновлювати регулярно, оскільки без практики люди забувають послідовність дій і губляться під тиском.

Український Червоний Хрест проводить сертифіковані навчальні програми та пропонує довідкові матеріали з першої допомоги. Працівникам школи доцільно проходити очні курси з манекенами, тренувальними дефібриляторами та моделюванням кровотечі.

Звичайна лекція не формує м’язової пам’яті, необхідної для якісних натискань на грудну клітку або накладання тиснучої пов’язки. Учнів старших класів також можна навчати безпечному виклику допомоги, оцінці свідомості та взаємодії з диспетчером.

Підготовка до надзвичайних ситуацій має бути частиною загальної культури безпеки закладу. Діти повинні розуміти, що не можна збиратися навколо постраждалого, заважати дорослим, торкатися крові чи поширювати відео інциденту.

Під час екскурсій відповідальний педагог має мати мобільну аптечку, заряджений телефон, список учнів і контакти батьків. Перед зміною школи чи початком навчання батькам варто передати актуальні відомості про стан здоров’я дитини, що також важливо врахувати під час оформлення переведення учня до іншого навчального закладу.

Інформацію потрібно оновлювати після зміни діагнозу, призначень або екстрених контактів.

Питання та відповіді про першу допомогу у школі

Чи потрібно спочатку телефонувати батькам або викликати швидку?

При небезпечних симптомах першочерговим є виклик 103 або 112. Повідомлення батьків має відбуватися паралельно або одразу після організації екстреної допомоги.

Очікувати дозволу батьків, коли дитина не дихає, має масивну кровотечу чи тяжку алергічну реакцію, не можна. Один працівник допомагає постраждалому, інший телефонує медикам, третій зв’язується з родиною. Такий розподіл скорочує втрату часу.

Чи можна давати учневі знеболювальне?

Без чіткої процедури, медичного призначення та перевіреної інформації про алергії давати ліки не варто. Біль може бути ознакою серйозної травми або гострого стану, який потребує огляду. Препарат також може спричинити алергію, взаємодіяти з іншими засобами або ускладнити оцінку симптомів.

Для дітей із хронічними захворюваннями порядок використання персональних ліків потрібно узгодити заздалегідь. У невідкладній ситуації слід виконувати рекомендації диспетчера та медиків.

Що робити, якщо дитина знепритомніла, але швидко прийшла до тями?

Учня не можна одразу піднімати або відпускати на урок. Його потрібно залишити в безпечному положенні, оцінити дихання, колір шкіри, наявність болю, травми та інших симптомів. Важливо з’ясувати, чи передувало непритомності фізичне навантаження, задуха, алергія, голод, удар або сильний біль.

Навіть коротка втрата свідомості потребує повідомлення медичного працівника школи й батьків. При повторному епізоді, болю в грудях, судомах або порушенні дихання викликають 103.

Чи потрібно промивати будь-яку рану перекисом водню?

Для поверхневого забруднення зазвичай достатньо чистої проточної води або фізіологічного розчину. Агресивні розчини можуть пошкоджувати тканини та уповільнювати загоєння. Основне завдання при кровотечі — прямий тиск і стерильне закриття рани.

Глибокі, рвані, укушені або сильно забруднені рани повинен оцінити медичний працівник. Також потрібно перевірити актуальність щеплення від правця відповідно до рекомендацій лікаря.

Що робити під час носової кровотечі?

Дитину потрібно посадити, трохи нахилити вперед і попросити дихати ротом. М’яку частину носа стискають пальцями без постійного відпускання для перевірки.

Голову назад не закидають, а кров, що потрапляє до рота, просять випльовувати. Холодний компрес можна прикласти до перенісся або щоки через тканину. Якщо кровотеча сильна, виникла після серйозного удару або не припиняється, необхідна медична допомога.

Чи можуть старшокласники надавати першу допомогу?

Старшокласники можуть викликати 103, повідомити точну адресу, принести аптечку, звільнити простір і виконувати базові дії, яких їх навчали. Вони не повинні проводити складні маніпуляції без підготовки або брати на себе роль медиків.

Практичні курси допомагають підліткам правильно оцінювати безпеку, контролювати кровотечу та розпочинати реанімацію. У реальній ситуації важливо діяти за інструкціями диспетчера. Водночас відповідальність за організацію допомоги в закладі залишається на дорослих працівниках.

Більше практичних матеріалів про навчання, виховання, здоров’я та щоденні справи родини читайте у наступному матеріалі: Тиждень безпеки дорожнього руху в школі: готовий план заходів для 1–11 класів