Мінна безпека для дітей: правила, які рятують життя

Мінна безпека для дітей починається з короткого алгоритму, який дитина має виконати автоматично: зупинитися, не наближатися до невідомого предмета, нічого не торкатися, відійти назад уже пройденим маршрутом і повідомити дорослого або зателефонувати 101, пише редакція ЗОШ.

Це правило стосується не лише предметів, схожих на міни чи снаряди, а й покинутих сумок, іграшок, телефонів, коробок, металевих деталей, дротів та будь-яких речей, які лежать у незвичному місці.

Небезпека не обмежується територіями біля лінії фронту. Нерозірвані боєприпаси, уламки ракет, гранати, касетні елементи та саморобні вибухові пристрої можуть залишатися після обстрілів, опинятися на узбіччях, у парках, лісосмугах, водоймах, покинутих будівлях і навіть на дитячих майданчиках. ДСНС наголошує: самостійно визначати, чи є предмет безпечним, не можна — його мають оглядати тільки підготовлені фахівці.

Три правила мінної безпеки, які дитина повинна знати напам’ять

Розмова про міни не має перетворюватися на детальну лекцію про будову боєприпасів.

Дитині насамперед потрібна чітка послідовність дій, яку легко згадати під час стресу. ЮНІСЕФ і ДСНС використовують формулу: не підходь, не чіпай, повідомляй або телефонуй.

Психологиня Світлана Ройз радить поєднувати слова з жестами, руханками та повторенням, оскільки залучення кількох способів запам’ятовування допомагає закріпити правило.

Дитина має розуміти: правильна дія — не роздивитися предмет ближче, не сфотографувати його і не покликати друзів, а негайно припинити рух. Навіть звичайний на вигляд уламок може бути частиною боєприпасу або містити вибухову речовину. Відсутність дротів, диму, звуку чи попереджувального знака не доводить, що місце безпечне.

Головний алгоритм складається з трьох команд:

1. Не підходь. Зупинися одразу, щойно побачив незнайомий предмет, дріт, боєприпас або попереджувальний знак.
2. Не чіпай. Не бери предмет до рук, не рухай ногою, не кидай у нього каміння, не накривай і не намагайся перенести.
3. Повідомляй. Обережно повернися назад тим самим маршрутом, попередь дорослих і з безпечного місця зателефонуй 101 або 102.

«Не підходь. Не чіпай. Повідомляй чи телефонуй» (рекомендація ЮНІСЕФ у матеріалі психологині Світлани Ройз про розмову з дітьми щодо мінної безпеки).

Цей алгоритм потрібно повторювати не один раз на рік, а перед поїздкою на природу, прогулянкою новим маршрутом, відвідуванням деокупованої території чи поверненням у населений пункт після обстрілів. Коротке повторення перед виходом працює краще за довгу лекцію, яку дитина чула кілька місяців тому.

Що саме має сказати дитина під час дзвінка

Школяр, який уже користується телефоном самостійно, повинен знати не лише номер 101, а й приблизну структуру повідомлення. Оператору потрібна точна та спокійна інформація, а не припущення про тип міни.

Дитина має повідомити:

• своє ім’я;
• що саме вона побачила, не наближаючись до предмета;
• адресу, назву населеного пункту або найближчий відомий орієнтир;
• де лежить предмет: біля дороги, дерева, будинку, водойми чи майданчика;
• чи є поруч люди;
• чи хтось торкався знахідки;
• номер телефону для зворотного зв’язку.

Після повідомлення не потрібно повертатися до предмета, щоб «уточнити деталі». Так само не можна просити дитину зробити ближче фото для дорослих або рятувальників. Пріоритетом залишається відхід із потенційно небезпечної зони.

Які предмети повинні насторожити дитину

Навчати дітей розпізнавати конкретні моделі мін недостатньо і навіть ризиковано.

Вибухонебезпечні предмети відрізняються формою, розміром, кольором та ступенем пошкодження, а після тривалого перебування в землі можуть бути вкриті іржею, брудом або рослинністю. Саморобний вибуховий пристрій узагалі може бути замаскований під побутову річ, пакунок, книжку, іграшку чи коробку.

Дитині потрібно дати ширше правило: не твоє, лежить без власника або виглядає незвично — не чіпай. Це стосується навіть речей, які здаються цінними чи цікавими.

Телефон, навушники, рюкзак або іграшка посеред дороги не є знахідкою, яку можна забрати додому.

Що побачила дитина	Чому це небезпечно	Правильна дія
Металевий циліндр, куля або предмет із «хвостом»	Це може бути снаряд, граната, підривач або частина ракети	Зупинитися, відійти назад, повідомити 101
Диск, коробка чи пластиковий предмет у траві	Міни можуть мати різну форму та бути частково прихованими	Не наближатися і не перевіряти
Дріт, волосінь або шнур поперек стежки	Це може бути розтяжка або елемент системи підриву	Не переступати, повернутися своїми слідами
Покинута сумка, коробка, іграшка	Усередині може бути саморобний вибуховий пристрій	Не відкривати й не переносити
Уламок після обстрілу	Боєприпас або його частина могли не здетонувати	Не збирати як «сувенір»
Табличка «Міни», червона стрічка, череп із кістками	Територію офіційно або тимчасово позначили як небезпечну	Не заходити за позначення
Пошкоджена військова техніка	Усередині можуть залишатися боєприпаси, пальне та пастки	Не залазити, не фотографувати зблизька
Мертва тварина або покинутий одяг у незвичному місці	Об’єкт може приховувати вибуховий пристрій	Не торкатися і попередити дорослих

ДСНС окремо забороняє наближатися до підозрілих предметів, торкатися чи пересувати їх, накривати, засипати піском, заливати водою, нагрівати або освітлювати зблизька. Будь-який фізичний вплив може змінити стан підривача або спричинити детонацію.

Чому не можна збирати уламки після обстрілу

Після вибуху діти можуть сприймати металеві деталі як незвичайні сувеніри.

Проте зовнішній вигляд уламка не показує, чи залишилися в ньому вибухова речовина, детонатор або інші небезпечні компоненти. Частина боєприпасів не вибухає під час падіння і може здетонувати пізніше від руху, удару чи спроби перенесення.

Заборона стосується також фрагментів ракет і безпілотників.

Не можна піднімати плати, акумулятори, двигуни, корпусні деталі та елементи з маркуванням.

Місце падіння може містити кілька небезпечних об’єктів, розкиданих на значній площі, тому навіть один помітний уламок не визначає межі ризику.

Де діти найчастіше можуть натрапити на вибухонебезпечні предмети

Найбільший ризик виникає там, де точний стан території невідомий.

Це райони бойових дій, місця обстрілів, колишні позиції військових, покинуті будівлі, лісосмуги, поля, узбіччя та береги водойм.

ДСНС також попереджає про небезпеку у парках, на вулицях і дитячих майданчиках, особливо в деокупованих громадах.

Батькам не слід покладатися лише на видимі офіційні таблички. Їх могли знищити погодні умови, перемістити тварини або прибрати сторонні люди. Водночас саморобна позначка — червона стрічка, схрещені палиці, напис фарбою чи пляшка на кілку — також може попереджати про небезпеку.

Особливої уваги потребують такі місця:

• зарослі стежки та ділянки з високою травою;
• лісосмуги, посадки та узлісся;
• покинуті будинки, сараї, підвали й гаражі;
• блокпости, окопи, траншеї та укриття;
• розбиті автомобілі та військова техніка;
• береги річок, ставків і водосховищ;
• поля, які тривалий час не обробляли;
• узбіччя доріг і ґрунтові з’їзди;
• території біля мостів, ліній електропередач і залізниць;
• місця недавніх ракетних, артилерійських або дронових ударів.

Перед активним дозвіллям дорослим потрібно перевіряти маршрут, а не лише спорядження. Наприклад, під час навчання катанню на роликах безпечніше використовувати перевірений асфальтований майданчик без трав’янистих узбіч і невідомих скорочень через пустирі.

Детальний перелік захисного спорядження та умов для занять наведено в матеріалі про те, як почати кататися дитині на роликах без травм.

Для тренувань надворі також не можна самостійно розчищати зарослу територію, підіймати металеві предмети або переносити залишені речі.

Обираючи місце для вправ, батьки мають перевірити не тільки стан турніків і покриття, а й підходи до майданчика. Практичні критерії вибору та огляду зони занять зібрані в інструкції про безпечні тренування на спортивному майданчику у дворі.

Що робити, якщо дитина побачила підозрілий предмет

Перша дія — повністю зупинитися. Не потрібно робити ще один крок убік, щоб обійти предмет, або підходити ближче для перевірки.

Якщо небезпечний об’єкт лежить попереду, безпечнішим напрямком вважається вже пройдений маршрут, оскільки дитина щойно подолала його без інциденту.

Відходити потрібно повільно, дивлячись під ноги та ставлячи стопи у власні сліди, коли вони помітні. Біг, різкі рухи та розходження групи в різні боки збільшують ризик. Дорослий не повинен іти до знахідки після слів дитини, навіть коли хоче переконатися, що це справді міна.

Порядок дій:

1. Зупинитися і не змінювати положення без потреби.
2. Спокійно попередити людей поруч.
3. Не торкатися предмета та речей навколо нього.
4. Не користуватися відкритим вогнем.
5. Обережно відійти тим самим шляхом, яким прийшли.
6. Не дозволяти іншим наближатися до небезпечної ділянки.
7. З безпечного місця зателефонувати 101 або 102.
8. Виконувати вказівки оператора.
9. Не повертатися до місця до завершення роботи фахівців.

Офіційні матеріали ДСНС визначають номери 101 для Служби порятунку та 102 для поліції. Якщо стався вибух і є поранені, потрібно також викликати екстрену медичну допомогу за номером 103.

Що робити групі дітей без дорослих

Якщо знахідку побачили кілька школярів, вони не повинні розходитися для пошуку допомоги різними маршрутами.

Групі потрібно відійти назад разом, не штовхаючись і не обганяючи одне одного. Телефонувати має одна дитина, тоді як інші залишаються поруч на безпечній ділянці.

Не можна призначати когось «чергувати» біля предмета. Попереджати перехожих потрібно на відстані, не повертаючись до потенційно заміненої зони. Якщо мобільного зв’язку немає, діти мають рухатися вже відомою безпечною дорогою до найближчого житлового будинку, магазину, школи, поліцейського поста або іншого місця, де є дорослі.

Чого категорично не можна робити біля міни або снаряда

Дитина може знати заборону «не чіпати», але не розуміти, що небезпечними є також фотографування зблизька, кидання каміння, спроба обійти предмет травою чи позначити його власноруч.

Тому дорослим потрібно проговорити конкретні сценарії, які здаються школяреві логічними, але створюють додатковий ризик.

Категорично заборонено:

• підходити ближче, щоб визначити тип предмета;
• торкатися руками, ногою, палицею або іншою річчю;
• пересувати, перевертати чи переносити знахідку;
• кидати в неї каміння, пляшки або землю;
• намагатися розібрати предмет;
• підпалювати, нагрівати чи заливати водою;
• накривати одягом, коробкою або гілками;
• витягувати дроти або перерізати волосінь;
• заходити за попереджувальні знаки й огорожі;
• користуватися місцем як фоном для фото;
• забирати уламки додому;
• дозволяти домашній тварині наближатися до предмета;
• самостійно встановлювати позначку поруч із небезпекою;
• повертатися після дзвінка, щоб перевірити, чи приїхали сапери.

Особливо небезпечна спроба дорослого «прибрати предмет, щоб діти не знайшли». Знешкоджувати міни, снаряди та інші боєприпаси можуть лише піротехнічні підрозділи. Навіть військовий досвід, мисливські навички чи знання техніки не роблять самостійне втручання безпечним.

Як пояснювати мінну безпеку дошкільнятам і школярам

Однакова розмова не підходить дітям різного віку.

Дошкільнику потрібні короткі фрази, картинки й повторення через гру. Молодший школяр уже здатний запам’ятати номер 101, описати місце та виконати послідовність дій.

Підліткам потрібно прямо пояснювати ризики фотографування, пошуку військових «артефактів», прогулянок покинутими будівлями та проходження заборонених територій заради відео.

ЮНІСЕФ радить обирати для розмови спокійний момент, говорити повільно, стежити за реакцією дитини та нагадувати, що правила вивчають не через неминучу загрозу, а щоб зберігати контроль і діяти безпечно. Спочатку молодшим дітям доцільно показувати ілюстрації, а не травматичні фотографії наслідків вибухів.

Вік	Як пояснювати	Що дитина має запам’ятати
3–5 років	Короткі фрази, малюнки, руханка, повторення разом із дорослим	«Чуже не беру. Невідоме не чіпаю. Кличу дорослого»
6–9 років	Сюжетні ситуації, мультфільми, рольовий дзвінок 101	Зупинитися, відійти назад, повідомити
10–13 років	Розбір реальних маршрутів, знаків і помилкових дій	Не фотографувати, не збирати уламки, не заходити в покинуті місця
14–17 років	Практичні сценарії, відповідальність у групі, перша комунікація зі службами	Організовано відвести інших і точно передати координати без наближення

Мобільні класи безпеки ДСНС і Національної поліції використовують відео, плакати, макети, руханки та навчальні ігри.

За інформацією ЮНІСЕФ, із моменту запуску таких класів правила безпеки вивчили понад 185 тисяч дітей, а протягом 2024 року різними безпековими активностями у громадах охопили понад 1,08 мільйона дітей.

«Ми використовуємо методи, які доступні та цікаві дітям: відео, плакати, руханки» (Анна Попсуй, провідна інспекторка ДСНС, у матеріалі ЮНІСЕФ про мобільні класи безпеки).

Домашня вправа на п’ять хвилин

Батьки можуть провести коротке тренування без макетів боєприпасів і залякування. Для цього достатньо покласти на підлогу звичайну коробку та пояснити, що вона лише умовно позначає невідомий предмет.

Дитина має зупинитися на відстані, сказати «не підходжу, не чіпаю», повернутися назад і вголос описати, кому повідомить.

Потім можна розіграти дзвінок:

— Як тебе звати?
— Що ти побачив?
— Де це сталося?
— Який орієнтир є поруч?
— Чи є біля предмета люди?
— Чи ти відійшов у безпечне місце?

Тренування не повинно містити завдань «знайти міну», підкрастися до предмета або позначити його. Мета вправи — відпрацювати відмову від наближення, а не розвивати цікавість до боєприпасів.

Навчальні матеріали можна розмістити в доступній домашній зоні, де дитина регулярно їх бачить. Підходи до організації такої інформації схожі з принципами облаштування дитячої бібліотеки: важливі матеріали мають бути помітними, зрозумілими за віком і не губитися серед десятків інших речей. Практичні поради щодо доступного дитячого простору наведено в матеріалі про те, як облаштувати книжкову полицю в дитячій.

Як діяти батькам перед прогулянкою або поїздкою

Батьківський контроль не може обмежуватися словами «нікуди не лізь». Перед виходом потрібно назвати точний маршрут, заборонені ділянки та спосіб зв’язку.

Дитина має знати, чи можна сходити зі стежки, де вона зустрічається з дорослим і що робить, якщо телефон розрядився.

Перед прогулянкою слід:

• обрати відомий і офіційно доступний маршрут;
• перевірити повідомлення місцевої влади та ДСНС;
• уникати лісів, полів і водойм у районах бойових дій;
• зарядити телефони;
• записати дитині номери 101, 102 і батьків;
• домовитися, що за жодних обставин не можна скорочувати шлях через пустир;
• пояснити значення офіційних і саморобних попереджувальних позначень;
• не дозволяти дітям самостійно досліджувати покинуті споруди;
• тримати домашніх тварин на повідку;
• після обстрілу не виходити оглядати уламки.

На деокупованих територіях ДСНС радить за можливості пересуватися асфальтованими дорогами, не заходити до парків, лісів, лісосмуг, полів і водойм, де відбувалися бойові дії, та не ігнорувати жодних попереджувальних позначень. Навіть після перевірки території ризик окремих вибухонебезпечних залишків повністю виключати не можна.

Що мають зробити школа, табір або гурток

Безпека дитини залежить не лише від родини. Заклад освіти має мати зрозумілий порядок повідомлення про підозрілий предмет, визначених відповідальних осіб і план відведення дітей без наближення до небезпечної зони.

Працівники не повинні самостійно оглядати, переносити чи накривати знахідку.

Урок мінної безпеки має включати практичний сценарій, але без використання реальних боєприпасів. Дітям потрібно показувати сертифіковані навчальні матеріали, ілюстрації та макети, які демонструють фахівці. ЮНІСЕФ, ДСНС і МОН створили спеціалізовані матеріали для родин та педагогів, зокрема відео, презентації, комікси й уроки для різних вікових груп.

Мінімальний план заняття:

1. Пояснення, що небезпечний предмет не завжди схожий на міну.
2. Три правила: не підходити, не чіпати, повідомляти.
3. Показ попереджувальних знаків.
4. Розбір небезпечних місць у конкретній громаді.
5. Відпрацювання відходу назад умовним безпечним маршрутом.
6. Навчальний дзвінок 101.
7. Обговорення поведінки групи без дорослого.
8. Коротка перевірка знань через ситуаційні запитання.

Після заняття вчителю доцільно надіслати батькам той самий алгоритм, щоб удома дитина не чула суперечливих інструкцій. Формулювання мають бути однаковими: не «роздивись здалеку», не «познач місце», а «зупинись, відійди назад і повідом».

Що робити, якщо стався вибух

Якщо дитина почула вибух неподалік, вона не повинна бігти до місця події, навіть коли там залишилися друзі.

Потрібно залишатися на безпечній ділянці, покликати дорослих і викликати екстрені служби. Підхід до постраждалого через невідому територію може призвести до другого підриву.

Дорослий також не повинен одразу бігти навпростець. Спочатку потрібно оцінити, чи немає дротів, інших боєприпасів, уламків або ознак замінування. Якщо безпечний шлях до постраждалого не підтверджений, слід виконувати інструкції диспетчера 101 чи 103 і чекати фахівців.

Після вибуху потрібно:

• зателефонувати 101, 102 та 103;
• повідомити точне місце події;
• попередити про можливі інші боєприпаси;
• не збирати уламки;
• не дозволяти людям заходити в зону;
• не переміщувати постраждалого без критичної потреби, якщо поруч може бути інша вибухівка;
• виконувати команди рятувальників і медиків.

Короткий чекліст мінної безпеки для родини

Дитина готова діяти самостійно лише тоді, коли може без підказки відтворити весь алгоритм, а не окрему фразу «не чіпай». Батькам варто періодично перевіряти знання через спокійні запитання, не влаштовуючи іспит і не демонструючи травматичні матеріали.

Перевірте, чи дитина:

• знає номери 101 і 102;
• розуміє, що небезпечним може бути будь-який незнайомий предмет;
• не збирає уламки після обстрілів;
• не заходить у покинуті будівлі;
• розпізнає знак мінної небезпеки;
• не переступає через дроти;
• уміє відійти назад пройденим маршрутом;
• може назвати адресу або орієнтир;
• не повертається до предмета після повідомлення;
• не дозволяє друзям підходити ближче;
• знає, що дорослі також не повинні торкатися знахідки;
• розуміє, що відсутність таблички не означає безпечну територію.

Мінна безпека формується не страхом, а повторюваним алгоритмом. Дитина не повинна вгадувати тип боєприпасу, перевіряти знахідку або самостійно допомагати саперам. Її завдання — не наближатися, зберегти безпечну дистанцію, повідомити дорослих та екстрені служби.

Запитання та відповіді

Чи можна сфотографувати підозрілий предмет здалеку?

Фотографування не є головним завданням дитини. Якщо для кадру потрібно підійти ближче, змінити маршрут або залишитися в потенційно небезпечній зоні, робити цього не можна. Спочатку потрібно відійти назад і повідомити 101 або 102.

На яку відстань потрібно відійти від міни чи снаряда?

Універсальної безпечної відстані для всіх типів боєприпасів не існує. Дитина має відійти якомога далі тим самим маршрутом, яким прийшла, перейти за надійне укриття за наявності та виконувати вказівки оператора 101. Не можна обходити предмет новою, неперевіреною ділянкою.

Чи можна позначити міну гілкою, стрічкою або пляшкою?

Дитині не слід наближатися до предмета заради встановлення позначки. Будь-який крок у невідомому напрямку може привести до іншої міни або розтяжки. Потрібно запам’ятати орієнтир і повідомити фахівців із безпечного місця.

Що робити, якщо невідомий предмет знайшли на шкільному подвір’ї?

Не торкатися його, припинити рух дітей у цій частині території, організовано відвести учнів пройденим безпечним маршрутом і викликати 101 або 102. Працівники школи не повинні переносити знахідку, накривати її чи самостійно огороджувати зблизька.

Чи може стара іржава міна вже не бути небезпечною?

Ні. Корозія та пошкодження не роблять боєприпас безпечним. Навпаки, нестабільний підривач може реагувати на мінімальний рух або удар. Визначати стан предмета можуть лише фахівці.

Що робити, якщо друг підійшов до підозрілого предмета?

Не бігти за ним і не намагатися силоміць відтягнути через неперевірену ділянку. Потрібно голосом наказати зупинитися, не рухатися та не торкатися предмета, після чого викликати дорослих і 101. Подальші дії слід узгоджувати з оператором екстреної служби.

Більше практичних матеріалів про навчання, виховання, здоров’я та щоденні справи родини читайте у наступному матеріалі: Закон про булінг в Україні: відповідальність, штрафи та порядок звернення у 2026 році